Не молодий і не старий, не урод і не красень, не багатий і не бідний, не товстий і не худий, не високий і не низький, не статевий гігант і не імпотент. Та хіба в цьому щастя? Кому я потрібний? Такий час настав, що хочуть лише багатих з обложки журналів, з величезними членами, хочуть лише разових перепихонів, в туалетах, в парках, в авто і тп. Обманути, принизити, обікрасти, пошантажувати, це в почоті. А тут я, з якимись стереотипами: поцілунки, обійми, ласки, стабільність, стосунки з одним. Кому я такий потрібний? Таке відчуття, що один я такий.